Рита стояла і дивилася, як її чоловік розмовляє з його поки ще дружиною. Шлюборозлучний процес почався, але дзвінки його дружини на цьому не закінчилися. Їй як завжди потрібна була доnомога від Віті. Вона без нього не могла жити, хоча сама йому і змінила. — Набридло, вона не перестає тобі дзвонити. Це була велика моя помилка зв’язатися з одруженим чоловіком. — Мене з цією жінкою більше нічого не пов’язує, я люблю, тільки тебе, люблю наших дітей. Телефон знову задзвонив, Вітя відключив його. — Більше, я доnомагати їй не буду. — рішуче заявив Вітя. Варто повідомити, що жили вони не одні, у Рити довгий час жили діти її старшої сестри. Діти не особливо були важливі, що їй, що її чоловікові.
та й самі діти вже звикли до Рити з Вітею. Бувало, що вони називали їх «мама», «тато». Може дівчині і було не зручно, але Вітя всіляко розвіював її сумніви, кажучи, що дітей взагалі потрібно залишити собі. А батьків позбавити батьківських прав. — Тим більше ваш Вадим, алkоголік, він ніколи не nлатив алі ментів дітям. Так за це його взагалі можна притягнути до кримінальної відповідальності, – заявив Вітя. — діти мені вже за цей час рідними стали, а мати їх так і не з’явилася, не подзвонила жодного разу, що за матір така! — Вона моя сестра, не можу я так вчинити з нею. Може вона схаменеться. Але дива не сталося.
Рита вирішила поговорити з батьком дітей, прийшла до нього на роботу. А там нічого дивного, все та ж картинка. П’яний Гена лежить в оточенні своїх пляшок, в той час, коли його діти оточені любов’ю інших людей. — Що, прийшла знову дітей просити у мене? — ледве розбірливо сказав Гена. — Сама народити чи що не можеш? Навіщо тобі такий мужик? Давай я тобі доnоможу! — Та замовкни ти, якби не цей мужик, твої діти давно були б в дитячому будинkу! — зупинила його Рита. — Ми вирішили су дом позбавити тебе батьківських прав, толку від тебе немає. Будеш не в будинkу гнити, а у в’язниці, як народжувати розуму вистачає, а виховувати хто буде? Рита пішла, не чекаючи відповіді; попереду була розмова з рідною сестрою.