Того дня Євген повернувся додому без обличчя. Варя вже чекала на чоловіка за столом, але побачивши його порожні очі, жінка навіть підвелася з місця. – Женько, що трапилося? – Запитала вона, обійнявши чоловіка з-за спини. – У мене скоро наро диться син… – дивлячись у підлогу, сказав Євген. Євген завжди мріяв про сина, але у них із Варею наро дилися дві доньки. Жінка навіть побоялася, що чоловік покине її через це і піде до тієї, хто змогла подарувати йому сина, проте Євген, навпаки, став навколішки навіть, вибачився перед дружиною, обіцяв, що більше ніколи навіть не подивиться у бік іншої жінки. а сина він забезпечуватиме дистанційно.
Варя так любила чоловіка, що пробачила йому, хоч і поnлакала трохи від несподіванки та образи. Так і летів час. Жили Женя з Варею душа в душу, а з кожної зарплати Женя відправляв суму навіть більше фіксованого розміру алі ментів, щоб син взагалі нічого не потребував хоча б у фі нансовому плані. Одного разу мати хлопчика прийшла до Жені та Вари в гості, вибачилася перед Варею і сказала, що вона збирається заміж і попросила забрати хлопчика до себе на якийсь час, поки вона не розбереться з усіма передвесільними питаннями.
Так маленький Дмитро і опинився у будинку свого біологічного батька. Попри страхи та очікування Євгена, Варя відразу ж потоваришувала з хлопчиком. Вона су мувала за роллю матері маленької дитини, адже її доньки вже розійшлися по різних містах за навчанням, а їй не було кому дарувати своє материнське kохання. Дмитро залишився з батьком на цілий рік, а через рік його мати зв’язалася з батьком, сказала, що ваrітна, а її чоловік не хоче прийняти її сина від першого шлюбу. Взагалі Женя з Варею зраділи цій новині, адже встигли сильно полюбити хлопчика і вже не уявляли свого життя без нього. Того ж вечора Діма вперше назвав Варю мамою, а та розnлакалася, обійняла сина і сказала: – Я така щаслива, що ти в мене є.