Іноді нахабство деяких людей просто не знає жодних меж. Громадський транспорт – таке місце, що зустрінеш усі типи особистостей, людей усіх типів темпераментів та різноманітних менталітетів. Іноді навіть цікаво спостерігати за вчинками таких різних людей, а усіляких історій, пов’язаних із громадським транспортом – море. Ось один випадок, під час якого я мало не вийшла з себе і не стала кричати на нахабну пасажирку. На щастя, «потерпіла» цієї ситуації виявилася дівчиною, яка знає, як розмовляти з такими кадрами.
Якось я їхала додому після роботи. Навпроти мене сиділа дівчина із втомленими очима, обійнявши свій ноутбук. Зважаючи на все, вона теж поверталася додому, але не з роботи, а скоріше з універа. Раптом в автобусі з’явилася жінка в шубці, що тягне за собою на вигляд приблизно 7-річного хлопчика. Ця тітка підійшла до сплячої дівчини з ноутбуком, штовхнула її і сказала – Поступися місцем моєму синові. Ні «будь ласка», ні «якщо можна» …
Дівчина не розгубилася, вона подивилася на хлопчика і запитала: – Ти навчаєшся з 8.00 до 17.00? – Ні, – відповів хлопчик, – до полудня. – Працюєш з 19:00 до 22:00? – Продовжила дівчина. – Ні… – розгублено відповів хлопчик. – А ти спиш по 3-4 години на день? – не вгамувалася дівчина. – Ні. Я сплю приблизно 8 годин, як належить, – весь такий гордий собою відповів хлопчик. – Значить, ти стій далі, а я посплю, – відповіла дівчина і знову заплющила очі.