Тома працює у солідній компанії. Всі колеги в курсі того, що Тома не має потреби працювати або робити кар’єру. На роботу вона влаштувалася за блатом – один із великих босів у компанії доводиться їй родичем, у неї заможні батьки та чоловік бізнесмен. При цьому дівчина не “просиджує штани” (або спідницю, якщо вам так зручно), а сумлінно виконує свої обов’язки. Перед колегами своїм благополуччям не хизується , поводиться з ними рівно і доброзичливо. Хіба одягається в дороrих бутиках. Дітей немає.
Квартири є і в неї, і в чоловіка. Така само справа і з машинами. У тій же компанії працює інша дівчина, Яна. Має двох дітей і матір пенсіонерку. Чоловік пішов, алі менти nлатить час від часу. Добре квартира своя. Чи не іnотечна, і не орендована. Так от, у Яни часто трапляється так, що їй не вистачає грошей на їжу до наступної зарnлати. У таких виnадках Яна звертається до Томи за доnомогою. Та, звичайно, позичає колезі гроші. І Яна чесно, із зарnлати, віддає. Якось вони розмовляли до душі.
– Тобі необхідно відкладати “подушку безпеки”. А раптом щось піде не так? Тобі потрібні “стратегічні запаси”! – каже Тома. – Тобі легко казати! – сердиться Яна. (K/YM) – Як я можу відкласти, якщо на життя часом не вистачає? Ти просто не можеш собі уявити моє життя, бо ситий голодного не зрозуміє! – Звичайно ж, у нас різні ситуації. Я з тобою згодна, – начебто погоджується Тома. Але тут же ставить питання, – а пенсіонери, за своєю ситуацією, за своїми доходами, ближче до тебе чи до мене? – Звичайно ж до мене, – не розуміючи, до чого тут пенсіонери, дивується Яна. – Але ж вони примудряються збирати собі на поминальні обряди! Хіба не так? – знову питає Тома. – Так, – відповідає Яна, здогадуючись, куди веде розмову колега. – Ось! Значить і ти зможеш ! Яна задумалася…