Мій чоловік має сестру. Ганна вийшла заміж досить рано, наро дила доньку, і цю малечу почали виховувати все, крім золовки. Мій чоловік, будучи молодим хлопцем, замість того, щоб виходити з друзями, сидів із племінницею, доки сестра займалася своїми справами. Так племінниця чоловіка і виросла розпещеною дівчинкою, адже і свекруха, її бабуся їй жодного слова «ні» не сказала. Ми з Антоном одружилися, і незабаром у нас теж появилася донька, але з нашою донькою свекруха спілкуватися не рвалася, навпаки, нам іноді здавалося, що вона уникає сина.
Вже у підлітковому віці племінниця чоловіка ходила до бабусі досить рідко, а невдовзі взагалі перестала. Тільки золовка час від часу зазирала до батьків, набирала сумки продуктів і зникала. Моя дочка дуже любила дідуся та бабусю, тому сама майже кожен день до них ходила, носила з собою продукти, доnомагала їм по дому та на городі. Коли не стало свекра, свекруха вирішила скласти заповіт, щоб потім не було жодних перепалок між родичами.
Чомусь вона свій дім із ділянкою вирішила залишити старшій онучці, тобто племінниці чоловіка. Тоді я непрямо, звичайно, але натякнула свекрусі, що так буде нечесно, проте мій натяк золовка зрозуміла швидше і одразу ж відвезла матір до нотаріуса, щоб усе швидше задокументувати. Чоловік не збирається втручатися у ці справи. Він каже, що не хоче nосваритися з рідними через спадщину, адже це практика, що досить часто зустрічається. Мені самій шkода ділянки. Я впевнена, що племінниця чоловіка одразу все продасть, як бабусі не стане, а моя дочка так прив’язана до цього будинку. Несправедливо все це…