Теща зробила нам справді розкішний подарунок на весілля. Вона вручила нам ключі від свого батьківського будинку, що знаходився неподалік міста. Місце нагадувало собі європейське село на березі озера. Автобуси ходили туди не часто, але нас цей факт абсолютно не бентежив. Як тільки ми переїхали туди, виявилося, що це не зовсім рай, про який ми мріяли.
Першого ж дня до нас заїхали теща з тестем, нібито доnомагати нам із городом. Але дуже швидkо теща настільки ”захопилася” зі своєю доnомогою, що стала фактично жити з нами. Я мовчав, а теща розкидала своїми планами щодо того, наскільки красивим має бути сад. Вона планувала посадити тут безліч фруктових дерев. Заспокоювало мене лише одне: перед тим, як подарувати будинок, теща оформила його на нас дарчою. Тому одного разу я набрався сміливості і сказав тещі, що ми краще знаємо, як облаштовувати наш будинок.
-Та чого ти можеш знати? Як жити на чужому добрі? На готове прийшов? Краще б мовчав – відповіла вона мені. Теща влаштувала після цього справжню істерику і навіть не реагувала на прохання чоловіка та доньки заспокоїтись. Наступного дня все повторилося, і вона невпинно говорила про те, що це за фактом її будинок. Коли вона нарешті поїхала в місто з якихось справ, ми з дружиною викликали команду майстрів, і вони за кілька днів поставили нам нову огорожу з брамою. А потім дружина зателефонувала мамі і сказала, що приїжджатиме вона тільки тоді, коли ми покличемо її в гості.