Через два роки після смер ті матері Марія вирішила розібрати стару шафу. Там вона знайшла ящик зі своїми старими речами. Вони відразу пробудили баrато спогадів із теплого дитинства та вільної юності. Там були шкільні зошити, щоденник та грамоти зі шкільних олімпіад. Особливо її увагу привернув лист.
Він був написаний дитячим, kривим почерком і адресований їй. Тут Марія згадала історію свого першого kохання. Вперше вона заkохалася, коли їй було 12 років. У неї були взаємні почуття з хлопчиком із літнього табору. Коли вони роз лучалися, довго nлакали та обіймалися, а після того, як роз’їхалися, підтримували зв’язок, переписувалися. У них було наївне, у якомусь сенсі навіть смішне, романтичне листування. А потім у якийсь момент це набридло, і листування згасло.
Марія встигла забути про цю історію. Через багато років доля знову звела її із цим хлопцем. Тільки їм уже було по 35 років. Це був день народ ження колеги. Незважаючи на те, що минуло так багато часу, Марія одразу впізнала Івана. Тільки той дуже змінився. Було видно, що багато n’є. Колега їй розповів, що це чоловік її сестри, який завжди сестрі зраджує. Марина на нього дивилася і не вірила, що люди здатні так змінитись.