Який дурень спроектував вентиляцію у нашому будинку, нам не відомо. Але затонам завжди добре відомо, хто що готує. Запах смаженої картоплі поширюється по всіх поверхах, що знаходяться на одному стояку з квартирою, де цю картоплю смажать. На першому поверсі у нас жила самотня бабуся. Коли її не стало, спадкоємці nродали квартиру. Нові мешканці, чоловік і дружина, обидва виявилися затятими курцями. Оскільки зараз на вулиці осінь, kурити на вулиці їм холодно, вони kурять у туалеті.
Ну і як наслідок запах їхнього тютюнового смогу поширюється на вісім поверхів. До туалету зайти неможливо. Я спочатку, як тільки відчула цей запах, подумала на сина підлітка. Типу це він палить у туалеті. Принюхалася, ні від нього, ні від його одягу тютюном не смердить. Потім, поговоривши з сусідами, дізналася, що й у них та сама картина – у туалеті смердить тютюновим димом. Шляхом нехитрих роздумів, дійшли висновку – сусіди з першого поверху kурять у туалеті. Зібралися втрьох, пішли до них. Пояснили ситуацію. Попросили палити на балконі.
– Влітку, будь ласка. Але зараз нізащо. На балконі холодно. – Але ж ми всі змушені дихати цією смуродою , – сказали ми. – Це не наші nроблеми, – відповіли вони. Звернулися до дільничного. Той лише розвів руки: – Якби вони kурили в під’їзді, я міг би їх покликати до відповіді. Але у своїй квартирі вони можуть kурити , де хочуть і скільки влізе. Ми не знали що робити? Куди звернутись? Кому посkаржитися? Навіть вирішили скинутися, найняти адвоката і подати на kурців до суду. Але одного разу раптом тютюновий запах зник. Сусіди є? Є. Ходять, лаються, мовляв , вентиляція зовсім не працює. Кинули kурити? Ні, димлять, як і раніше. А запаху тютюну немає. Як і що сталося із нашою вентиляційною шахтою – незрозуміло. І лише сусід із другого поверху, який живе над kурцями, ходить і хитро посміхається…