Склалася у Ольги Петрівни доля непроста. Вона мала одну доньку, але тієї не стало в результаті автоkатастрофи, коли після навчання додому поверталася. Тоді вони з чоловіком вже були у пристойному віці, інших дітей наро дити не могли, тому залишилися вдвох. Жили так три роки, а потім у Василя Івановича виявили тяжку недугу. Він згорів за три місяці.
Залишившись одна, Ольга су мувала. Їй жити не хотілося, тільки й робила, що лежала. Її на ноги підняла сусідка, Катерина щодня її відвідувала, приносила свої пироги та пригощала, а потім вмовила на ринок ходити. Ользі ця справа сподобалася. Грошей вона не потребувала, пенсія була пристойна, але це був просто чудовий привід, щоб з дому вийти. На ринку вона познайомилася із хлопчиком десяти років. Чимось він їй нагадав доньку, тому вона його пригостила ягодами. Після цього Мишко часто до неї заходив.
Хлопчик явно недоїдав і жив у nоганих умовах. Мами в нього не було, вона його покинула. А от батько його пив. Згодом Ольга дуже прив’язалася до хлопчика. Їй було дуже шkода, йому несолодко жилося. Вона вирішила відвідати його батька та поговорити з ним. У процесі спілкування з’ясувалося, що батькові хлопчик зовсім не потрібний, він легко й просто погодився написати довіреність на Ольгу. Ольга та Мишко були дуже раді.