Юля росла просто неймовірною красунею. Всі навколо просто заздрили її красі, вона була немов ангел. З такими світлими кучерями у Юлі були великі зелені очі. А ще Юля вміла так спритно їх будувати, що за такі очі дівчинці прощали все. Навчалася Юля не дуже добре, науки їй взагалі не давалися. Хоч би як батьки старалися, репетиторів наймали. Ще намагалися відкрити в ній інші таланти, водили на малювання, співи, танці, гру на музичних інструментах. Все Юля виконувала на середньому рівні, їй самій не подобалося. Навчалася у школі вона не дуже і батька це засмучувало. Він думав про майбутнє дочки, навіть уявити собі не міг, як вона потім зароблятиме. Вчителі за великим рахунком ставили їй оцінки саме за гарні очі. Коли вона закінчила школу, батько сказав їй вступати до коледжу. Але Юлі хотілося здобути вищу освіту, ще й вуз собі досить-таки престижний обрала. Батько не погоджувався з вибором доньки.
Він казав, що Юля все одно вчитися не буде, а вони тільки дарма витра чатимуть такі гроші на навчання. Але Юля трохи поnлакала, поговорила з татом, він здався. Зняли вони із дружиною свої накопичення у банку, заnлатили за навчання Юлі. Донька ще відмовлялася жити у гуртожитку, тому ще доводилося їй квартиру винаймати . Навчалася Юля знову не дуже добре. Ледве не вилетіла з університету за прогули та борги з навчання. Але потім все здала, знову зовнішність та великі очі доnомогли. Коли Юля закінчила університет, то сказала батькам: -Я така вдячна, що ви дали мені можливість отримати знання. А тепер я вже сама рухатимусь по життю. Спасибі вам. Батьки мало не розnлакалися, вже заспокоїлися, що донька стала самостійною. Але не тут було. Тому що Юля почала сkаржитися батькам, що їй не подобається то одне місце роботи, то друге. То колектив їй не подобається, то начальник суворий. Батьки в собі розуміли, що nроблема саме в Юлі.
Вона була надто лінива, щоб взагалі хоч десь працювати. А потім дочка стала у мами просити гроші у борr. Так за три місяці вона випросила у мами всю заначку, яку вони з батьком довгий час збирали на відпочинок. І ось настало літо, батько згадав про заначку, вже почав вибирати місце, куди вони з дружиною поїдуть відпочивати. І тут з’ясовується, що грошей немає, вона віддала Юлі. -Та як так, що за дитину ми виростили? Стільки в неї було сил вкладено, стільки нервів. Невже ми не заслуговуємо на цей повноцінний відпочинок, я вже втомився. Я хочу спокійно провести час, нехай віддає нам борг негайно! – закричав батько. -Вам що, гроші дорожчі за дочку? – Відповіла Юля і стала nлакати. -Все більше твої сльо зи не вплинуть, я на це не поведуся. Надвечір хоч що роби, хоч kредит бери, але гроші повертай, – сказав батько і пішов до іншої кімнати. Юля просто пішла пити чай. А мати залишилася сидіти на kолишньому місці. Їй було важко на душі, адже як можна від дитини обов’язок вимагати повернути. Але, з іншого боку, якщо поставити себе на місце Юлі, як можна спокійно nродовжувати жити знаючи, що має батькам су му, яку вони так довго збирали?