З Мишком я познайомився на роботі. Він старший за мене всього на чотири роки, але вже провідний інженер у нашій фірмі. Коли я тільки влаштувався на роботу, він доnомагав мені освоїтися, часто давав корисні поради. Я ставився до нього з належною повагою, тому що він чудовий фахівець свого профілю. Його начальство також цінує високий рівень кваліфікації. Згодом ми зблизилися. Щодня пили разом каву під час перерви. Якось він запросив мене до себе в гості. -Посидимо разом, обговоримо новий проект, – сказав він. Я не відмовляв.
Увечері в суботу купив торт і подався заздалегідь уточненою адресою. Двері мені відчинила молода, симпатична жінка. -Добрий день. Я Вадим, колега Михайла. Жінка відкрила рота, щоб привітатись, але з кухні пролунав крик. -Твою матір, Олено, скільки разів тобі говорити, що тобі не дозволяється відчиняти двері чоловікам, га? Ану пішла на кухню, корова тупа! Жінка швидkо попрямувала на кухню, а я стояв у повному здивуванні. Незабаром підійшов Мишко. -Саш, ну ти заходь. Моя дружина просто дурна.
Цих жінок треба завжди виховувати. Я у Михайла вдома просидів не більше отримувала. Мені було дуже ніяково. Він кричав на дружину і ображав її щохвилини. Я навіть не підозрював, що вдома він поводиться ось так, як справжня худоба. До речі, собою він був вкрай задоволений. Після цього вечора я мінімізував з ним спілкуватися. Мені просто не хотілося мати нічого спільного з людиною, яка може так неповажно ставитись до жінки. Через півроку він якось прийшов на роботу без настрою і в пом’ятій сорочці. Такого його ніколи не бачили. І я хоч і намагався з ним мало взаємодіяти, але не витри мав і запитав: -У тебе щось сталося? І тут він став емоційно обзивати дружину, яка нарешті набралася сміливості та пішла від нього. Про себе я зрадів, що вона так вчинила.