Іра та Антон одружилися вже у досить зрілому віці, їй було 37 років, а йому 42 роки. Вони розуміли, що дітей уже не буде, хоч і намагалися зачати дитину перші 5 років шлюбу. Ставилися вони до цього спокійно, говорили так «буде те, що буде». Спочатку Ірина була найщасливішою жінкою, вона отримувала від Антона стільки уваги, була так заkохана, немов їй знову 20 років. Вони були щасливою родиною, ніколи не сва рилися. Антон досить часу проводив із дружиною, робив їй несподівані сюрпризи, квіти без приводу. Але згодом почуття притупилися. Тепер Антон приходив додому після роботи, практично одразу сідав за свій комп’ютер.
З Іриною він проводив дедалі менше часу, зникла kолишня романтика. Ірина почала підозрювати недобре. Вона подумала, що у чоловіка хтось з’явився. Тепер щоразу після роботи вона влаштовувала допит чоловікові: де був, з ким розмовляв, чому від нього так пахне, хто до нього наближався на роботі. Антона це все дратувало, колись він не витримав, зібрав свої речі і пішов. А Іра весь цей час говорила та говорила про те, який він жа хливий чоловік. У результаті Ірина додзвонилася до його сестри: -Ір, зрозумій правильно, але він не хоче з тобою розмовляти. -Не хоче? Тоді я сама прийду і поговорю, ще не закінчила! Але через півгодини чоловік повернувся назад, Іра хитро сказала йому:
– Ну що, не витримав без мене? Так і знатимеш, що без мене ти нікуди ні ногою. -Іра, досить. Я хотів сказати, що більше нічого не відчуваю до тебе. Нам краще роз лучитися. Я розумію, що ти поки що не працюєш, тому побуду з тобою до того моменту, як ти отримаєш першу зарnлатню. А потім прощай. Іра витріщила очі, такого вона від чоловіка почути не хотіла. У голові відразу пройшли всі її роки життя у шлюбі, вона намагалася зрозуміти, в який момент стосунkи дали слабину. Їй одразу стало так со ромно за те, як вона поводилася. Як ревнувала чоловіка безпідставно, як не давала йому свіжого повітря, не пускала до друзів, завжди контролювала. А тепер нічого не повернути та не виправити. Антон чітко вирішив, що вони подадуть на роз лучення.