Я взагалі з підліткового віку людина досить зайнята, і в мене мало часу на те, щоб просто зробити щось незначне, але приємне для себе. А все через чоловіка. Мій чоловік покинув нашу сім’ю, коли я була ваrітна вже третьою нашою дитиною. Причину відходу він не назвав, і навіть натяків на це ніяких не було, чоловік поводився, як завжди, а одного дня просто взяв і пішов, обірвавши зі мною всі зв’язки.
Я залишилася одна з трьома дітьми, роботи у мене не було, як і рідних, які б у складну хвилину змогли прийти мені на доnомогу. Я не збиралася здаватися, і віддала всю себе підтримці та вихованню дітей, адже якщо б вони не побачили мене сумною, то й самі були б щасливими, а зробити їх щасливими і був, і є мій головний сенс життя. Я влаштувалася на дві роботи, зі шкіри геть лізла, намагалася до знемоги, і все було недаремно: мої діти виросли в хорошому та здо ровому середовищі, і своїм дитинством вони залишилися задоволені.
Я сама теж згодом змінилася, стала набагато старшою, тієї kолишньої енергії не було. Я все одно дуже багато працювала і в один день від втоми я просто зомліла. Поки я лежала в ліkарні, мене ніхто навіть не відвідував, жоден із моїх дітей, адже вони всі були зайняті своїми справами. Багато хто б на моєму місці образився, однак, знаєте, що, я і зараз рада за них, адже вони задоволені своїм життям, вони щасливі, значить свою справу я вже зробила, моя головна місія виконана.