Віктор ріс тихим та спокійним хлопцем, нікого не чіпав, сидів у бібліотеці. Він завжди слухався маму, навчався на одні п’ятірки. Віктор мріяв вступити до хорошого В НЗ, це й справдилося. Потім він почав працювати, отримав хорошу посаду, став фі нансово забезпечувати маму та тата. Тільки от не вистачало Вікторові особистого щастя. Не міг він знайти собі ту саму улюблену та єдину. Усі його друзі вже були при сім’ях, діти народ жувалися. А у Віктора нікого, друзі намагалися його познайомити з дівчатами, але за місяць-два їхні романи закінчувалися, не міг Віктор піти з ними на серйозний крок.
І ось одного разу Віктор зустрів красуню Ганну. Вони були однолітками по 35 років. Ганна була не тільки красивою, а й досить розумною, вихованою, скромною дівчиною. Одні плюси, тож Віктор став серйозніше ставитися до їхнього майбутнього. Віктор уже був готовий зробити їй пропозицію, але раптом увечері сталася негода. Ганні різко стало nогано, якийсь напад, відразу викликали швидkу. Виявилось, що у дівчини виразка шлунка. І тут Віктор задумався, а чи потрібна йому взагалі хво ра дружина?
А якщо напади стануть частими, і що йому доведеться постійно біля ліжка дружини в ліkарні сидіти… Таке майбутнє йому не сподобалося, тому після того, як Ганну виписали, Віктор припинив з нею стосунkи. Через 10 років Віктор самотньо сидів у саду. Він так і нікого не знайшов. Усіх дівчат порівнював із Ганною, вони йому не підходили. І тут він побачив знайоме обличчя, це була Ганна. Така гарна, нітрохи не постаріла. Поряд з нею біг хлопчик так схожий на неї, років 8-и на вигляд. Вони трохи поговорили з Ганною, потім вона поспішила додому до чоловіка. Віктора подумав, що він міг би бути її чоловіком, і цей син міг би бути його… Але він сам відмовився від свого kохання через страх, а треба було бути з Ганною до кінця.