Ганна виховувала сина Стаса одна. Хлопчикові було два роки, коли чоловік покинув їх. А батьки пішли в інший світ ще до цього. Жінка розривалася між двома роботами та сином. Але не сkаржилася. Коли хлопчик пішов до школи, Ганна змогла змінити роботу та перейти на більш прибуткову роботу. Все робила для сина. Стас сам прагнув доnомогти мамі. Вже в початкових класах добровільно взяв на себе обов’язки щодо прибирання квартири та миття посуду. У дванадцять років зажадав від матері навчити його готувати.
Коли до тринадцяти років уперше сам приготував вечерю, стрибав від щастя. – Ура! Тепер я тобі готуватиму вечерю. – А уроки? – стурбувалася мати. – Не закину, не хвилю йся… – У нас у суботу колективний похід до ресторану. Ти не заперечуєш, щоб я теж пішла? – Запитала Ганна у п’ятнадцятирічного сина. – Сходи обов’язково! Ти там усіх затьмариш своєю красою… Після корпоративу Вадим nроводжав Ганну додому. Чоловік давно вже був симпатичний їй. – Але в мене п’ятнадцятирічний син, – відповіла вона Владу, на його пропозицію зустрічатись. Із серйозними намірами. – Він ревнуватиме. – А давай ти нас познайомиш.
Якщо йому, як і мені, не байдуже твоє щастя, ми з ним порозуміємося, – сказав Вадим, обійнявши Ганну на прощання. – Я подумаю, – відповіла жінка. – Ти чому не спиш? – Запитала Ганна, побачивши сина. – На тебе чекав, – відповів Стас. – Мене nроводжали. – Знаю. Бачив. Мам, він тобі подобається? – Так. – Тоді познайом нас. – Добре, познайомлю, – пообіцяла Ганна. – Якщо йому, як і мені, не байдуже твоє щастя, ми з ним порозуміємося, – розмірковуючи вголос, сказав Стас. Анна здивовано подивилася на сина. Її хлопчик, щойно, слово в слово повторив слова дорослого, навченого досвідом чоловіка! – І коли ти в мене встиг так подорослішати?