Зра да чоловіка стала для Катерини бол ючим ударом. Вони разом прожили майже двадцять років. А тут він прийшов, зізнався, що в нього інша, зібрав речі і пішов у захід сонця. Їх роз лучили за місяць. Щоправда, чоловік вчинив досить благородно, все спільно нажите майно він залишив Каті та доньці. Згодом Катя змирилася.
Її дочка Юля була студенткою другого курсу на той момент. На третьому курсі вона вирішила матір познайомити зі своїм нареченим. Спочатку Слава справив на неї позитивне враження. Після знайомства молодята заявили, що хочуть жити разом. -Мамо, можна ми з тобою поживемо? Наша квартира більша, ніж квартира батьків Слави. Катерина була nроти. Але після переїзду хлопця вона помітила, що ставлення Юлі змінилося. Пізніше стало зрозуміло в чому річ.
-Мамо, а ти не могла б зняти собі кімнату і дати нам пожити вдвічі? – нахабно спитала дочка. Жінка від такої пропозиції здивувалася. А Юля nродовжувала: -Слава каже, що тобі місця баrато не треба, можеш і зняти однокімнатну. Він навіть варіанти вже знайшов. Катерина була ображена такою пропозицією. Навіть чоловік не претендував на квартиру, а тут якийсь пройдисвіт, якого дочка не більше півроку знає, намагається її виселити. Катя вказала молодій парі на двері. Тепер Юля зі своїм хлопцем винаймають житло. Із матір’ю Юля не розмовляє.