Цього року моя дружина Інни відзначає ювілей, і ми знали, що багато її родичів приїдуть до нас на святкування круглої дати, але ми й подумати не могли, що вони приїдуть аж на тиждень раніше. Ні, я люблю родичів своєї дружини, просто вони дуже зухвалі люди, та й не люблю я, коли у нас вдома буває багато людей, ще й на такий термін. Моя теща любить усіма командувати, вона постійно сама наводить у нашому домі порядок під час кожного свого візиту. Вона любить, коли все лежить по фен-шую, а як все має лежати по фен-шую – знає тільки вона.
Сестра Інни – окрема історія. Вона до нас із усією своєю бригадою збирається. Справа в тому, що у Василини 3 дітей. Вони до нас на Великдень всього на півдня зайшли, а ми після цього ще кілька днів приходили до тями й упорядковували будинок: дружина вимивала шпалери від фломастерів, я віддирав пластилін зі столів.
Ще й справа в тому, що коли ми після весілля куnили ділянку для нашого майбутнього будинку і почали будувати свій будинок з нуля, теща називала нас божевільними, мовляв, можна просто куnити готові будинки і не паритися з приводу ремонту, а ми все ускладнюємо. Я не можу просто так сказати дружині або її родичам, що не хочу їх бачити у своєму будинку, але в той же час я не уявляю, як і чим я себе займатиму, щоб не концентруватися і не шаленіти від присутності стількох людей у нас цілий тиждень. Напевно, Інні доведеться поговорити з рідними, щоб вони переглянули свої плани, бо я вже на 99% впевнений, що за тиждень їхнього перебування в нашому будинку наші стосунkи серйозно постраждають.