Юля переїхала з батьками до нового міста, пішла до нової школи. Все було таким чужим і незрозумілим, тож дівчинка заглибилася у навчання. Особливо їй сподобалася фізика, її вів Павло Андрійович. Донька приходила додому щаслива, розповідала батькам, як їй подобається фізика, як їй подобається вчитель. -Добре, що в тебе з’явилися нові інтереси, – похвалив батько. А згодом Павла Андрійовича призначили класним керівником класу Юлі. Дівчинка була у захваті. Її зробили старостою і не помилилися. Тепер Юля разом із Павлом Андрійовичем багато організовували екскурсій, поїздок всім класом у кіно, вони брали участь у всіх конкурсах, Павло Андрійович відчував, що Юля не просто дівчинка. Когось вона йому дуже нагадувала, але він ніяк не міг зрозуміти кого.
Вона стала такою рідною, він і сам був розгублений. І ось настав важливий день батьківських зборів. Прийшла мати Юлі, дівчинка познайомила її з класним керівником і втекла. -Паша … Це ти? -Я не очікував тебе побачити, то виходить Юля твоя донька?! 15 років тому мама Юлі Катя приїхала до цього міста на стажування у ролі вчительки. З нею в одній школі проходив практику Павло. Так вони й познайомились, закрутився роман. Коли стажування було закінчено, то Каті довелося поїхати. Паша запропонував їй залишитися тут у місті, але вона не хотіла, а сам Павло не хотів кудись їхати. Так вони й розлучилися. За місяць Катя зрозуміла, що ваrітна.
Але в плани Павла це не входило, він попросив позбутися дитини. Катя цього не зробила та народила дівчинку. -Так виходить, що Юля моя донька? Я маю сказати їй, я відчував, що вона мені рідна! -Ти не посмієш, ти взагалі хотів, щоб її не було. Ти й зараз із нею добре спілкуєшся, нехай усе залишиться так. -Але я її батько. -Ні, ти її покинув. А її батьком став мій чоловік, який удочерив її. Павло не міг упокоритися з такою думкою, яким він був ду рним, коли був молодим. А зараз у нього на очах навчатиметься його рідна донечка, яка навіть не здогадується про правду.