Дві подруги Наташ та Олена довго сперечалися, як краще жити з чоловіком – у законному чи у цивільному шлюбі. -Ну а яка різниця, все одно він живе з тобою, значить вважає тебе своєю рідною людиною, – міркувала Наталка. -Тобто юридично ти ніяких прав не маєш, бо ти йому за законом ніхто. -А навіщо взагалі змушувати чоловіка йти до РАГСу? Може, він ще не готовий? -Якщо не готовий, то тоді в чому сенс вам з’їжджатися разом, прати його шкарпетки, готувати, пестити? Від цього ще й діти з’являються, і що він потім тобі скаже «люба, я не готовий»? -Ти перебільшуєш, можна ж просто пожити разом, щоб зрозуміти, ви підходите один одному чи ні. Так дівчатка ще довго сперечалися.
Але щоразу не приходять до єдиної думки. Тому і долі у Наташі з Оленою вийшли зовсім різні. Олена одразу вийшла заміж, все офіційно. Через 5 років довелося розлучитися, чоловік загуляв, а Олена його прощати не збиралася. Тому вона відсудила у нього половину квартири, колишній чоловік платить їй алі менти на дитину. Так що Олена добре відбулася. Чого не скажеш про Наталю.
Вона так і прожила зі своїм чоловіком у цивільному шлюбі, чи бачте, чоловік зовсім не бачив сенсу у штампі. Він казав, що без папірців любить свою дружину. Але сталося так, що через два роки у нього з’явилося інше кохання його життя, і він попросив Наташу разом з дитиною залишити його квартиру. -Ти просто виганяєш мене з твоєю дитиною на вулицю? -А ти ще доведи, що вона моя. Це твоя дитина, я тебе нар оджувати не просив. Тепер Наташа працює у дві зміни, щоб встигати платити за оренду кімнати з дитиною.