Я так хвилю валася, чи вступила моя донька на вищу освіту, чи ні. Вона школу ледь закінчила. Але не тому, що вона в мене дурна і не встигає за програмою. Вона у якомусь плані навіть випереджає. Просто Евеліна росла завжди дуже активною дитиною. Її просто було неможливо утримати на одному місці. Так було в дитинстві, я думала, що в дитинстві залишиться, але ні. У дорослому віці Евеліна такою ж і була, активною та неслухняною. Вона могла втекти з уроків, прогуляти цілий день.
Я хвилю валася про її майбутнє, її професію. Але Евеліна сама виявила бажання вступити на факультет машинобудування. Я була трохи вражена її вибором, але дочка сказала, що ще батько прищепив їй любов до механіки. На подив, але Евеліна почала ходити на уроки, нічого не пропускала. А потім я помітила, що донька намагається щодня виглядати все краще і краще. Вона змила свій чорний колір волосся, у неї вони стали ніжно – каштанові. Евеліна стала щоранку робити собі легкий макіяж, носити сукні. Я подумала, що дочка заkохалася. А ще чому могли відбуватися такі зміни. І я мала на це право. Евеліна спочатку не хотіла казати, хто він.
Потім зізналася, що він її трохи старший. Я навіть була рада цьому факту, все ж таки хлопчики старші вони серйозніші, розумніші. Але що було з моїм станом, коли я дізналася, що обранець моєї дочки (Al /KQ) її ж викладач. Він старший за Евеліну на 11 років. Я не знаходила слів. Але донька сказала, що після знайомства з ним я поміняю свою думку. Евеліна покликала нас до кафе, познайомила. І донька мала рацію. Її викладач був молодим хлопцем 28 років, цілеспрямованим, розумним. Він дуже чемно поводився з моєю дочкою. Я заспокоїлася, бо зрозуміла, що з таким чоловіком моїй Евеліні нічого не страաно.