Кілька років тому моє начальство поставило мене перед вибором: або я переїжджаю на якийсь час до Канади і отримую нехиле таке підвищення, або залишаюся в Україні, де я вже мала свою квартиру і, власне, роботу. Я подумала, що квартира нікуди не подінеться, тож можна ризикнути, поїхати до Канади. Звичайно, на якийсь час! Я Україну завжди дуже любила і любитиму завжди. Так ось ми з мамою домовилися так: вона здає мою квартиру, а гроші залишає собі. Натомість я їй гроші щомісяця не відправляю.
На цьому ми й домовились. Я у своєї мами єдина рідна дитина. Крім мене в неї є нерідна дочка, Ксенія, дочка мого вітчима від першого шлюбу. Ксенія з дитинства виховувалась моєю мамою, тож вона майже така ж рідна мамі, як і я. Точніше навіть не майже, а так і є. Ксенія молодша за мене на 6 років, так що я з нею взагалі ніколи не дружила. Ні, ми не були ворогами, просто не спілкувалися одна з одною, здебільшого через різницю у віці. Ми з Ксенією протилежності. З її появою в нашому домі я зрозуміла, що мені потрібно якось самій викручуватись з усіх ситуацій. Ксюша завжди вміла випрошувати у батьків все, чого хотіла.
Минулого літа я вирішила влаштувати сюрприз мамі, але як виявилося, сюрприз чекав на мене там. Я приїхала вся така на крилах вітру з подарунками для всіх і дізналася ось що. Наша Ксюша вийшла заміж, і моя мама вирішила доnомогти молодятам за мій рахунок. Вона впустила їх у мій будинок без попиту. Коли я вимагала виселити Ксюшу з чоловіком з мого будинку, мама назвала мене на хабною егоїсткою і не забула додати, як їй со ромно за мене. Я не вважаю себе егоїсткою, просто кожна людина повин на сама піклуватися про себе та своє майбутнє. Я сама накопичила собі на квартиру, чому б Ксюші з чоловіком не замислитися про те саме?