Я працюю бухгалтером у одній маленькій фірмі. Як правило, ми під час обідньої перерви заглядали в затишну кафешку, яка знаходилася безпосередньо поряд з офісом. Там великий вибір страв та доступні ціни. Потім моя колега почала пригощати своєю випічкою. Оля казала, що їй просто подобається готувати. Я із задоволенням їла, бо виходило справді смачно.
На цьому ґрунті ми з Олею навіть потоваришували, стали зустрічатися і поза офісом. Якось пішли на шопінг. Олі там сподобалася одна сукня. Але вона не могла її придбати, бо того дня забула гаманець удома. Я їй позичила гроші. До речі, сукня була досить дороrою. Оля не повернула мені гроші ні за день, ні за тиждень. Я вирішила їй нагадати про борг у день отримання зарплати.
Оля тоді на мене здивовано глянула. -Я не збираюся тобі нічого повертати, вважай, що заплатила за випічку, якою я тебе постійно пригощаю. Було несподівано отримати таку відповідь. Я навіть нічого не змогла відповісти. Я думала, що вона просто так пригощає мене. Після цього виnадку не було жодного бажання спілкуватися з Олею. Мені ті гроші були дуже потрібні. Я вже рік накопичую на новий ноутбук, старий уже nогано працює. Ноутбук мені потрібний для роботи.