Марина була моєю найкращою подругою. Ніколи не давала приводу засумніватися в своїй надійності. З Михайлом я почала зустрічатися рік тому. А з початком весни ми почали готуватися до весілля. На Марину поклали обов’язки по оренді кафе та договором з фотографом. Інші турботи по організації свята ми з нареченим звалили на свої плечі. Але ось я стала помічати, що Міша, який раніше цілком дружньо спілкувався з Мариною, раптом став цуратися її, і пропонувати самим зайнятися питаннями кафе і фотографа.
Змін у поведінці Марини я не бачила, тому пропозиція Міші змусило зацікавитися – з чого це раптом така ініціатива. Наречений тримався місяць, а потім все-таки розповів, що коли він зустрічається з Мариною без мене, для уточнення тих чи інших питань, пов’язаних з організацією весілля, то моя подруга вішається йому на шию. Я опинялася повірити в це. Тоді Мишко запропонував мені взяти її на гарячому”. Ми підготували оnерацію, влаштували так, що Марина з моїм Мішею залишилися одні, але я могла чути і бачити їх. І правда, варто було їм залишитися одним, так Марина стрибнула на мого нареченого.
Я трохи почекала, поки Марина почне роздягати Мішу, і з’явилася “на сцені”. – Чому? – запитала я її. – Тобі інших хлопців мало? Чого-чого, а шанувальників у тебе навалом. – Шанувальників? – не зніяковіла вона. – Їх цікавить тільки як би мені спідницю задрати. А про заміжжя ніхто не заїкається. – Так ти сподівалася, що Михайло тебе заміж покличе? – Ні. На це я не розраховувала. Лише хотіла весілля тебе засмутити. Це неправильно, що ти будеш замужем, а я – ні. Я ж не гірша за тебе. Чому тобі дістався нормальний хлопець, а мені зустрічаються тільки козли?.. З того дня я не спілкуюся з Мариною. Хіба я вин на, що її заміж не звуть? Навіщо мені мститися?