Зі свекрухою у мене ніколи не було проблем – так би мовити, ніяких класичних від носин свекруха-невістка. Але в певний момент розбіжності все-таки виникли. Стосувалося це нашого сина. – Мама сьогодні дзвонила, говорила, що ти не даєш їй спілкуватися з онуком. – Хто їй заважає приїхати до нас і погратися з онуком. – Так чому вона пред’являє претензії? Причина того, що я не відвозила до неї дитину, полягала в наступному: вона нещодавно зробила ремонт у своїй квартирі, але частковий.
Свою кімнату вона доробила, а в інших-купа порожніх коробок, брудних будівельних матеріалів і т. д. Більш того, в свою відремонтовану кімнату вона нас не пускає. Каже, мовляв, Іванко може розбити її дороrі статуетки. Природно, якщо жінка ставить свої статуетки вище онука, то чому я повин на потурати її правилам, ще й дихати пилом? – Нехай твоя мама сама до нас приїжджає.
– Ти ж знаєш, що у неї болять ноги. Як вона попреться в старому автобусі? Можна подумати, мені так легко з маленькою дитиною тіснитися в автобусі або маршрутці, і ще стільки ж їхати назад… А коли я попросила чоловіка відвезти нас на машині, або поїхати за свекрухою, він сказав, що це його єдиний вихідний, що він наїздився за тиждень, і хоче сьогодні просто полежати на дивані. Що ж це виходить? Три дорослі освічені людини не можуть прийти до спільного знаменника, щоб не постраждало спілкування з онуком? Абсурд якийсь…