Моя сусідка Люда була не те, що суворою, а навіть деспотичною по відношенню до своєї дитини. З самого дитинства вона била свою дочку Настю. При чому била вона її за якісь дрібниці. Якщо дівчинка не з першого разу чула, як мама кличе її додому, то Люда виходила на вулицю з тростиною і починала лупити Настю по ніжках. Бідолашна дівчинка швидkо бігла додому, вона була зовсім маленькою, ще в дитячий садок ходила. Мені було шkода Настю, мої сини з нею подружилися, тому дівчинка часто бувала у нас вдома.
Я бачила, як вона тягнеться до нашої спокійної сім’ї, я всіляко намагалася втішати Настю. Водила її зі своїми синами на річку, разом часто відпочивали. Люда ж намагалася влаштувати своє особисте життя. Вона бігала на побачення, а дівчинка була у нас вдома. А якщо побачення у неї не вдавалося, то вона ввечері могла побити Настю, просто від свого nоганого настрою. Коли Насті виповнилося 15 років, то вона мені сказала, що мріє якомога швидше поїхати від матері кудись подалі. Вона стала ходити на курси перукаря. У неї так здо рово стало виходити, як ніби це було її покликання. Господиня салону краси віддавала Насті найкращі і дорогі замовлення.
Настя ж стала збирати ці гроші. Через два роки вона взяла в оренду приміщення, ми разом все облаштували під салон краси. Так Настя почала свою справу. Вона продовжувала також наполегливо працювати, навіть у вихідні. І знову збирала гроші. Через якийсь час Настя куnила собі однушку на околиці міста, зате свою. І нарешті поїхала від матері. Зараз салон краси у Насті найпопулярніший в місті. Я так нею пишаюся. Люда каже, що саме завдяки її суворому вихованню з Насті вийшов такий працьовитий майстер. А ось сама Настя мені каже, що якби мати не виховала у неї почуття огиди, то тоді вона б вступила до університету, і працювала б головою, а не руками. А так дівчині доводиться дуже багато працювати, щоб отримувати гідні гроші.