У мене є подруга Тоня. Рік тому для неї почалася “чорна смуга” в житті. Спочатку її кинув молодий чоловік, з яким у них вже мало не весілля намічалася. Потім її не підвищили в посаді, хоча обіцяли. Але мабуть потрясіння від зради хлопця вплинуло на її роботу, от вона і пролетіла з підвищенням. І як підсумок, від цих двох потрясінь поспіль, Тоня впала в деnресію. Я тоді підтримала її, доnомогла вибратися з цього стану. Справа в тому, що Тоня любила шити. Сама для себе. Хобі у неї таке.
Та й одягатися в стандартні одяг, в якій ходять все навколо одягают , вона не бажала. Ось я і порадила подрузі зосередитися на своєму хобі. По правді кажучи, Тоня шила не дуже. На трієчку. Але я нахвалювала її роботи, щоб підбадьорити. Крім ради я витягувала її з дому, тягнула з собою в кафе, на різні заходи. Коротше, через два місяці в її очах знову з’явився блиск. Через три місяці у мене весілля. Ми з нею обговорювали весільну сукню, коли Тоня видала ідею: – А навіщо тобі куnувати сукню, якщо я зможу тобі його зшити?! Вона вирішила, що таким чином віддячить мені за підтримку, і плаття буде її подарунком мені на весілля. І тут я вnала в паніку.
. Всього лише тиждень тому Тоня демонструвала мені плаття, зшите їй для себе самої. Дуже неакуратна робота: і криві шви, і стирчать нитки, і кривий відріз, і “зморщена” спина… І це при тому, що фасон у її сукні був найпростіший. Адже весільна сукня – це набаrато більш складна конструкція. І ось я думаю, як мені відмовитись від її ідеї фікс, щоб не образити Тоню ненароком. Адже весілля – це найважливіший день в житті жінки. І я не готова, в такий урочистий для себе день, надягати незрозуміло що. Навіть для того, щоб зберегти душевну рівновагу подруги.a