Дружину мій син вибрав nогану. Як він взагалі її терпить? Дивлюся я на їх сімейне життя і шkода мені мого синочка. Юля та ще штучка. Вона постільну білизну не прасує, вважає це марною тратою часу. Як тільки мій син на не прасованому ліжку спить? У своєму будинку я такого ніколи не допускала. У мене завжди постільна білизна накрохмалена і випрасувана була. Вона моєму синові і їжу не готує. Каже, що і сам дорослий. Я втомилася їй повторювати: – Юля, чоловіки всі як діти, їм потрібна особлива увага. Юля дратується. За словом в кишеню не лізе, завжди готова у неї відповідь.
– У мене вже є діти: Саша і Маша. А Вашому синові вже тридцять років, де ви двометрову дитину бачили? Я за дітьми доглядаю, бо вони самі не можуть, а за Дімою не збираюся. Він дорослий дядько. – Юль, але невже ти його зовсім не любиш? У нього шкарпетки вже діряві! – І що? Він не знає, де знаходиться магазин чи що? Нехай куnить собі! – Він же не купить! Вони мужики всі такі, забувають про себе подбати, це жіночий обов’язок. А ти безвідповідально до нього ставишся. – Це – не жіночий обов’язок,- заперечила Юля, – якщо його влаштовує ходити в лахмітті, це його справа.
На мені і так весь побут і все господарство. Я не маю наміру з Дімою ще няньчитися. Я впевнена, що він хлопчик великий. Якщо вміє дітей робити, то може навчитися і за собою доглядати. А ви, Василина Андріївна, якщо були б мудрою мамою, навчили б його простим побутовим речами, а не робили б все замість нього. Повірте, навчити людину ловити рибу значно корисніше, ніж давати йому постійно готовий улов. У цієї хамки язик кілька метрів, не знаю, як з нею впоратися.