Батько пішов із сім’ї, коли Ігореві було десять. Чому – син про це не знає. Пробував прояснити питання у матері, але та тільки плюється і вивергає прокляття на адресу kолишнього. Толком нічого не каже. Після кількох спроб пролити світло на цю каламутну історію Ігор залишив марні спроби з’ясувати істину. “Захоче, сама розкаже”, – вирішив син. Поки що про батька сина відомо таке: алі менти той nлатив у строк і не малі. Де шукати отця Ігор не знав. Ігор одружений. Має двох синів. Старший схожий одночасно і на батька, і на матір. Бабуся цього онука обожнює, всіляко балує.
А ось молодший син, за словами бабусі, вилитий її kолишній чоловік. Через це бабуся молодшого онука третує. Може і накричати, і вилаятися на адресу дитини, і обізвати nоганими словами, і відштовхнути, і відшльопати. Ігор із дружиною постійно ставлять жінку на місце, але варто молодшому потрапити бабці на очі, як у неї розум за разум заходить, і все повторюється знову і знову. Більше того, беручи приклад із бабусі, старший син теж почав знущатися над братом.
А сьогодні, після чергового заскоку бабусі, невістка не стрималася, відштовхнула свекруху від сина, а потім за шкірку та стусанами виставила стару з квартири. – Провалюй з мого будинку! І щоб не сміла близько підходити до моїх дітей! Шизофренічка! І ось сидить стара біля дверей, сльо зами заливається і виє: – Я все своє життя прожила за ради сина. А тепер, на старість (Ігоря вона наро дила у тридцять шість років) невістка вигнала мене з дому. А синочок навіть заступитися за матір не хоче. Одна радість у житті, мій Павлик (старший онук) і того бачити не дозволяють. Можливо, що невістка, nсиханувши, переступила червоні лінії. Але ж серце матері не камінь – скільки вона може терпіти причіпки свекрухи до невин ну дитину?