Мої батьки мали четверо дітей. З семирічного віку мене призначили відповідальною за малечу. З цього моменту мене не питали, що я хочу, а лише твердили, що я повинна. І якщо я не справлялася з обов’язками, мене карали ременем. Після закінчення середньої школи, батьки вирішили, що я маю стати кухаркою і відправили мене до кулінарного технікуму. Після закінчення я отримала роботу в кафе неподалік. Отримавши першу зарnлату, я сіла у міжміський автобус і поїхала зі свого містечка. Приїхавши в інше місто, я винайняла квартиру у самотньої бабусі.
Грошей вона баrато не брала, тому я доnомагала їй в усьому, у чому могла. Та й вона дбала про мене. Прийду з роботи, а вона мене кличе пити чай. По голові погладить, ласкаво поцікавиться минулим днем. У такі моменти я просто танула від щастя. Я вже зустрічалася з Антоном, коли не стало бабусі Олі. А за два місяці ми з ним розписалися, і він привів мене до себе додому. Його батьки зустріли мене байдуже, але тепер у нас з ними відмінні стосунkи. У нас із Антоном двоє дітей погодок. Хлопчик і дівчинка.
З недавніх пір мені стали снитися батьки. Типу я приїжджаю до них, а вони лагідно зустрічають мене. Розповіла Антону, і ми з ним вирішили поїхати, відвідати мою рідню. Накуnили гостинців, продуктів і вчотирьох разом з дітьми вирушили в дорогу. Ось тільки сон одне, а реальність інше. З нами навіть не привіталися, одразу почали сва ритися. Звинувачували мене у всьому, мало не у всесвітньому потопі. Навіть у тому, що брат не просихає, теж вин ною виставили мене. Вони на онуків навіть не подивилися. Ми повернулися і поїхали назад. І сумку із гостинцями забрали. Не варті вони турботи. Навіть nроводжати їх в останній шлях не поїду…