Інна і Макс зустрічалися вже рік з хвостиком. І він, і вона, працювали, отримували неnогану зарnлату. Інна жила з батьками, а Макс знімав квартиру. Навколишні були впевнені, що в найближчому майбутньому будуть гуляти на їхньому весіллі. Позавчора Макс подзвонив Інні, і попросив її доnомогти в покуnці постільної бі лизни. “А після, ми з тобою підемо в кафе. Там тебе чекає сюрприз. Упевнений, що ти оціниш його”, – додав він після. У Інни відразу ж перед очима виник Ювелірний футляр, а всередині обручка.
“Ура! Він зважився!”- думала дівчина. Інна з усією відповідальністю і ретельно вибрала два комплекти білизни. Прискіпливо розглядала і забарвлення, і візерунок, і шви. Адже їй самій цією білизною користуватися. Коли покуnка була покладена в машину, Інна з Максом вирушили в кафе. Сіли за стіл. Макс попросив дівчину закрити очі, що вона слухняно і зробила. – Можеш дивитися, – сказав Макс. Інна розплющила очі. Перед нею лежав заповітний ювелірний футляр. Обв’язаний червоною стрічкою з хитромудрим бантом. З вереском на весь зал: “я тебе обожнюю!”Інна кинулася обіймати Макса. – І я тебе люблю. Але ти подивися, що там, – сказав Макс.
Інна відкриває коробку, а там. Брелок у вигляді змії, символу наступаючого року?! Захоплення на обличчі Інни змінилося нерозумінням і образою. – Щось не так? Не подобається подарунок? – насупився Макс. – А кільце? – тільки й змогла прошепотіти Інна. – Яке кільце? – не зрозумів Макс. потім до нього дійшло, – ти думала, що я тебе заміж зватиму? Ні, мила. Більше від тебе мені нічого не треба. Вибач, але я був упевнений, що і тебе влаштовують такі від носини… Не дослухавши, дівчина схопилася і швидким кроком покинула кафе. “Так мене ще ніхто не розчаровував. Козел! І що я в ньому знайшла?”,- думала Інна, віддаляючись від кафе.