У нашому будинку всі знали один одного: хто в якій квартирі живе, де працюють батьки, одним словом, хто-чим займається. Тільки одна дівчинка не спілкувалася з нами : не виходила з дому одна, завжди і скрізь була з бабусею. За словами бабусі, вона не любила галасливих компаній. Тільки музична школа, книги і навчання. Її виховувала бабуся, так як мати була в активному пошуку жіночого щастя. Одного разу в наш будинок переїхали нові сусіди: мати-одиначка з сином. Її син був ровесником дівчинки-самітниці. Вони швидkо подружилися і стали нерозлучними друзями.
І, як очікувалося, вони одружилися. Незабаром у них наро дився син. Жили вони мирно і спокійно. Але одного разу вона застала чоловіка в її ж квартирі в обіймах молодої сусідки. З’ясувалося, що чоловік вже давно їй зраджує. Вона вигнала його і залишилася з сином одна. Але незабаром в її житті з’явився новий чоловік, і вона переїхала до нього. Колишня свекруха просила не роз лучати її з онуком, говорила, що доnоможе ростити його. Ко лишній чоловік одружився на ко ханці, і вона теж наро дила йому сина.
Свекруха піклувалася про онуків, брати часто гостювали у бабусі. Незабаром ко лишній чоловік потрапив до в’язниці за нанесення тяжких тілесних своїй подрузі. У свекрухи стався напад, серце не витримало – і пішла вона в інший світ. Осиротілого хлопчика сусідка вона забрала собі. Хлопчики виросли, вони ладнали один з одним. Тепер у прийомного сина невеликий будівельний біз нес, він любить у поважає жінку, яка не залишила його в дитячому будинку. Щороку відправляє її на курорти. У рідного сина вже троє дітей, яких ростила теща, адже вони живуть в іншому місті. А вона тепер вона няньчитися з дітьми прийомного сина. Так і живе вона в оточенні великої і дружної сім’ї свого прийомного сина.