П’ятикласник Ілля любив спостерігати за сусідською дівчинкою Марією. Маша була молодша за нього на два роки. У неї були напрочуд гарні, довгі золоті коси і милий, кирпатий носик. Він часто nроводжав Машу додому, щоб до неї не чіплялися хулігани, які обожнюють знущатися над маленькими. А потім сталося нещастя. Тато Маші захворів, його не стало після тривалої та виснажливої боротьби з хво робою.
Мати його втрату не витримала, стала пити. Маша тоді залишилася без належного догляду. Мама могла забути навіть погодувати її. В якийсь момент дівчинка перестала ходити в школу. Ілля в перший час думав, що вона ймовірно захво ріла. Але коли її відсутність затягнулася на кілька тижнів, запитав маму: -А куди поділася Маша? -Милий, її забрали в дитячий будинок. -І я її більше не побачу. -Любий, я не знаю. Пройшли роки. Після ар мії Ілля повернувся змужнілий. Одного разу він виnадково зустрів Машу.
Вона йшла під руку з якимось чоловіком, з-під її плаща виднівся живіт. Жінка була на останніх місяцях ваrітності. Після цього він не бачив її чотири роки. Вони зустрілися, коли Маша повернулася в рідну домівку. Її чоловіка не стало. Він загуляв, його під час вуличної бійки вбили. Після цього Маша залишилася з сином одна. Кожен раз, коли Ілля неї не дивився, у нього щось ворушилось у грудях. Він чітко зрозумів, що вона йому пророкована долею. Він потрібен їй та її сину.